Брудна дюжина: контролюємо діоксини та ПХБ

Вітаю, шановні партнери!

Стрімкий розвиток промисловості спричинив поширення таких небезпечних речовин, як діоксини та поліхлоровані біфеніли. Ці сполуки входять до групи стійких органічних забруднювачів (СОЗ) визнаних Стокгольмською конвенцією від 23 травня 2001 року токсичними для людини й навколишнього середовища.

Чим саме небезпечні діоксини та ПХБ для організму людини? Які харчові продукти можуть мати підвищений вміст забруднювачів і як їх контролювати? Сьогодні розберемося з цими питаннями.

Джерела СОЗ та їхній вплив на живі організми

Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ), відомі як «брудна дюжина», це високотоксичні хімічні речовини, які після вивільнення здатні накопичуватися в навколишньому середовищі та включатися до ланцюгів живлення. Тобто забруднювачі переносяться атмосферою землі й осаджуються на різних об’єктах (ґрунтах, водоймах тощо), після чого потрапляють до живих організмів (рослин, тварин і людей), де продовжують чинити свою токсичну дію.

СОЗ підвищують ризик розвитку раку, викликають зміни в імунній, репродуктивній і гормональній системах.

Головними джерелами забруднення СОЗ є промислові об’єкти, серед яких виробники паперу, сплавів, побутової хімії, пестицидів та інші. Також СОЗ можуть вивільнятися в результаті виверження вулканів, лісових пожеж і неправильної утилізації відходів. 

Стокгольмська конвенція

23 травня 2001 року була підписана Стокгольмська конвенція «Про стійкі органічні забруднювачі» під патронатом ООН, яку згодом ратифікували понад 180 країн-учасниць. Конвенція передбачає розроблення національної стратегії зі зменшення або ліквідації викидів СОЗ у результаті їх ненавмисного утворення.

До переліку стійких органічних забруднювачів, що ліг в основу документу, увійшло 12 видів хімічних речовин, завдяки чому ці забруднювачі отримали свою неофіційну назву «брудна дюжина». 

Україна ратифікувала документ у квітні 2007 року, попередньо представивши Національний план виконання Стокгольмської конвенції про СОЗ і ряд заходів щодо зменшення виробництва й використання забруднювачів.

Небезпека діоксинів та ПХБ

Діоксини – група з 210 найстійкіших органічних забруднювачів, які токсичніші за ціаністий калій у 10 000. Потрапляючи в організм людини, вони здатні акумулюватися жировою тканиною, шкірою та печінкою. Період напіврозпаду діоксинів в організмі людини становить від 7 до 11 років, а розрахункова смертельна доза – 70 мкг/кг маси тіла. Найвищу токсичність має 2,3,7,8-тетрахлордибензо-п-діоксин (2,3,7,8-ТХДД).

Серед СОЗ не менш поширеними й високотоксичними є група поліхлорованих біфенілів (ПХБ, англ. РСВ) – хімічно та структурно близьких до діоксинів сполук, куди входять 209 конгенерів. 

ПХБ поділяють на: 

• діоксиноподібні ПХБ (ДП-ПХБ, англ. dl-PCB)
• недіоксиноподібні ПХБ (НДП-ПХБ, англ. ndl-PCB)

До організму людини діоксини та ПХБ найчастіше потрапляють із харчовими продуктами тваринного походження. Це переважно м’ясо, молоко, риба й морепродукти. Основним джерелом надходження діоксинів і діоксиноподібних сполук до тваринного організму є забруднений корм та вода. Саме тому попередній контроль забруднювачів на площах, де вирощуються кормові культури, у кормі й воді для напування – превентивний захід щодо мінімізації ризиків переходу забруднювачів по харчовому ланцюгу. Особливо це стосується територій із потенційно високим рівнем забруднення: біля великих промислових об’єктів, сміттєзвалищ, територій після ведення бойових дій тощо.  

«Ризиковий» список харчових продуктів

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 1238 від 22.05.2020 було встановлено максимально допустимі рівні окремих забруднювальних речовин у харчових продуктах, зокрема діоксинів та ПХБ (РСВs).  До списку потрапили харчові продукти з максимальним рівнем ризику:

• М’ясо та м’ясопродукти
• Печінка наземних тварин
• Філе риби й рибопродукти
• Печінка риб і харчові продукти, виготовлені з неї
• Олія з морських тварин
• Молоко сире й молочні продукти, включно з молочним жиром
• Яйця курячі та яйцепродукти з них
• Тваринний жир
• Рослинні олії та жири
• Дитяче харчування

Як контролювати діоксини та ПХБ?

Компанія «Хімлаборреактив» пропонує декілька рішень для контролю діоксинів залежно від потреб і можливостей випробувальних та дослідницьких лабораторій: 

1. Імуноферментний аналіз (ІФА, англ. ELISA) – швидкий імунологічний тест для кількісного виявлення діоксинів у зразках води й ґрунту. Тест розроблено для ідентифікації найтоксичнішого діоксину – 2,3,7,8-тетрахлордибензо-п-діоксину (2,3,7,8-ТХДД).
2. Хроматографічний метод – визначення діоксинів і ПХБ у зразках води, ґрунту, кормів та харчових продуктів за допомогою високоякісного лабораторного обладнання. Звертайтеся до мене по консультацію щодо детальної інформації про дослідження діоксинів відповідно до директив Європейського Союзу: 589/2014/EU та 709/2014.
3. Аналіз на діоксини та ПХБ в незалежній лабораторії. Якщо Ви шукаєте надійну лабораторію, що проводить аналіз на діоксини й ПХБ, я рекомендую скористатися послугами лабораторного комплексу європейського рівня – «Біолайтс». 

Корисні посилання

Імуноферментний аналіз (ІФА)

Визначення різних груп пестицидів хроматографічними методами

Комерційні аналізи «Біолайтс»

Євгеній Іваницький,

експерт галузевої групи «Агро»