Глюкозинолати – це хімічні сполуки сірки, які містяться в олійних культурах (зокрема, в ріпаку) та є доволі токсичними речовинами. Вони негативно впливають на внутрішні органи (серце, щитовидну залозу, органи травлення, нирки, печінку).
Глюкозинолати синтезуються рослинами для захисту від вживання в їжу тваринами, адже придають неприємно-гіркий смак, а також створюють бар’єр від бактерій і комах-шкідників.
Частка ріпакової олії на світовому ринку складає 14% від обсягу олій, особлива її цінність в тому, що вона є джерелом важливих амінокислот та мікроелементів.
Незважаючи на те, що існують вже селективно виведені сорти ріпаку, які містять мінімальну кількість глюкозинолатів, інколи все ж зустрічаються випадки використання рослин з високим вмістом при виробництві олії, що може бути небезпечно. В процесі виробництва ці речовини можуть переходити в продукт, погіршуючи його властивості.
Референсним методом аналізу згідно ISO 9167-1-2015 є рідинна хроматографія з спектрофотометричним детектуванням. Цей метод не вимагає складної пробопідготовки до аналізу, включаючи такі методи, як екстрагування метанолом з наступною десульфацією, та надає достовірні результати.
Переваги | Недоліки |
Точність | Тривалість аналізу |
Селективність аналізу | Висока кваліфікація працівників |
Референтний метод | Вибір реактивів високого ступеню чистоти |
Не потребує додаткового інструментального підтвердження достовірності даних |
Контроль вмісту глюкозинолатів допомагає отримувати високоякісну та безпечну продукцію в подальшому.
Визначення глюкозинолатів в олійних культурах із використанням рідинної хроматографії регламентується нормативними документами:
Документ | Опис |
ДСТУ ISO 10633-1:2007 | Макуха та шроти. Визначення вмісту глюкозинолатів. Частина 1. Метод із використанням рідинної хроматографії високороздільної здатності (ІSO 10633-1:1995, ІDT) |
ДСТУ ISO 9167-1:2007 | Насіння ріпаку. Визначення вмісту глюкозинолатів. Частина 1. Метод із використанням рідинної хроматографії високороздільної здатності (ІSO 9167-1:1992, ІDT) |