Жирнокислотний склад

Жирнокислотний склад олії – один з основних показників якості, що визначає споживчу цінність, а отже, і ринкову вартість. Якісний та кількісний контроль жирнокислотного складу олій можна проводити з використанням низки методів досліджень, при цьому найбільш точним і відтворюваним методом аналізу кількісного та якісного вмісту жирних кислот є газова хроматографія.

отримати комерційну пропозицію

Детальні вимоги до систем газової хроматографії, що використовуються для визначення жирнокислотного складу олій, описано в чинному нормативному документі – ДСТУ EN ISO 12966-4:2019 «Жири тваринні і рослинні та олії. Газова хроматографія метилових ефірів жирних кислот». Підсумовуючи всі аспекти роботи щодо аналізу жирних кислот, викладені в стандарті, і враховуючи практичну реалізацію даної методики, можемо стверджувати, що є три типи газохроматографічних систем, які можуть використовуватись для проведення такого аналізу:

1. «Класична» система, детально описана нормативним документом. Передбачає використання випаровувача з поділом потоку, полум’яно-іонізаційного детектора та довгої (100 м і більше) капілярної колонки. У такій системі застосовується гелій чи водень як газ-носій. Ця конфігурація прекрасно розділяє всі цис-транс-ізомери жирних кислот, але має суттєві недоліки порівняно з іншими: через використання довгої колонки вона має великий мертвий об’єм і велику площу контактів рухомої та стаціонарної фаз, що, зі свого боку, позитивно впливає на кількість теоретичних тарілок і ступінь поділу компонентів та негативно впливає на час аналізу – залежно від типу газу-носія такий аналіз займатиме до 80 хвилин; вартість одного аналізу сильно зростає у випадку використання гелію як газу-носія.

2. «Проміжна система». Передбачає використання колонок середньої довжини (50–60 м), випаровувача з поділом потоку, полум’яно-іонізаційного детектора та гелію чи водню як газу-носія. Ця система називається проміжною, адже зазвичай не гарантує розподілу всіх пар цис-транс-ізомерів жирних кислот і може використовуватися для скорочення аналізу за рахунок втрати роздільної здатності системи, це хороший варіант, якщо немає потреби визначати всі цис-транс-ізомери, аналіз на такій системі залежно від газу-носія займає до 40 хвилин.

3. «Швидка система». Передбачає використання коротких колонок малого внутрішнього діаметра (10–30 м і 0,1–0,25 мм відповідно), випаровувача з поділом потоку, полум’яно-іонізаційного детектора й виключно водню як газу-носія. Така система є «класикою» сучасної міжнародної практики визначення жирнокислотного складу, фактично вона дає можливість отримати повний поділ цис-транс-ізомерів і роздільну здатність класичної системи, при цьому скоротивши час аналізу в 6–8 разів. Також слід зауважити, що використання водню як газу-носія сильно зменшує операційні витрати Вашої лабораторії за умови використання генератора водню (рекомендовано з фінансових міркувань і міркувань безпеки). Такі системи зазвичай обладнуються датчиком витоку водню, що робить використання водню як носія безпечним на 100 %. У комбінації з генератором азоту й нульового повітря така система може мати повну незалежність газового живлення, а її власник – повністю забути про важкі балони під тиском і витрати на них.

Варто також зазначити, що дедалі більшої популярності набуває автоматизації процесів пробопідготовки для аналізу жирнокислотного складу. Система автоматичної пробопідготовки та введення проб самостійно, згідно із заданою методистом програмою, проведе метилювання жирних кислот і введе пробу в газовий хроматограф, користувачу залишається тільки поставити віалу зразка й дочекатись отримання результатів.

Вас також може зацікавити