Домішки знижують вихід жиру, погіршують його якість. До сміттєвої домішки відносять мінеральну (земля, пісок, камінці тощо) й органічну (зіпсоване насіння); до олійної – дрібне, проросле, роздроблене насіння. Зараженість – це наявність в насінні комах або кліщів у будь-якій стадії розвитку. Олійні культури, заражені шкідниками, забороняється використовувати для виготовлення харчових продуктів через шкоду здоров'ю людини.
Засміченість, зараженість і вирівняність зерна оцінюються за допомогою розсівів – систем сит із різним розміром отворів, які здійснюють поступальні, обертальні, коливальні та струшувальні рухи.
Натурою прийнято називати вагу одного літра насіння, виражену в грамах. Цей показник багато в чому залежить від форми насіння і їхнього розміру. Чим більше вкладається в даному обсязі насіння певної форми, тим вище виходить натура. Також натуру називають об'ємною вагою зерна.
Показник якості, який визначають відразу після приймання. Впливає на умови і час зберігання. Висока вологість за інших рівних умов свідчить про більш низький вмісті сухої речовини і, отже, про більш низький вихід жиру. Надмірне зволоження деяких частин зерна може викликати активізацію біохімічних процесів, що небажано при зберіганні насіння.
Важливий і ціноутворювальний показник як в деяких олійних культурах, так і в продуктах переробки – шроті, макусі.
При використанні шроту, багатого білком, можна отримати насичений протеїнами раціон тварин.
Вміст жиру та його якість є одним з основних показників, що характеризують цінність тієї чи іншої олійної культури.
Кислотне число (кислотність) – кількість міліграмів калію гідроксиду, які пішли на нейтралізацію вільних жирних кислот, що містяться в 1 г олії, вилученої з насіння. Цей показник визначає товарний сорт, доброякісність жирів, нормується нормативними документами та ТУ. Олія, отримана зі зрілого насіння, має низький вміст вільних жирних кислот, а з незрілих – високий. Найбільш часта причина великого кислотного числа – псування насіння при зберіганні. Соняшникова олія, отримана з такого насіння, непридатна для харчування, а також швидше окислюється при зберіганні й нагріванні.
Для визначення кислотності в оліях та жирах використовують традиційний титриметричний метод і більш швидкі способи із застосуванням фотометрії.
Одним із найважливіших показників якості насіння соняшнику й соняшникової олії наразі вважається масова частка олеїнової кислоти, що суттєво підвищує споживчі властивості олії.
Із метою безпеки більшість країн світу ввели обов'язкове маркування на наявність ГМО. А деякі країни Європейського Союзу повністю заборонили вживання трансгенних продуктів у їжу. Тому для експортерів олійних культур аналіз на наявність ГМО є необхідним.
Токсини продукуються мікроскопічними пліснявими грибами. Можуть утворюватися при зберіганні в багатьох харчових продуктах під дією мікроскопічних грибів, що розвиваються в них. Впливають на здоров'я населення і якість сільськогосподарської продукції.
Визначити наявність мікотоксинів можна тільки спеціальними методиками.
Елементи, що викликають променеву хворобу. Можуть міститися в ґрунті й рослинній с/г продукції.
Серед великої кількості різноманітних хімічних речовин, що надходять в навколишнє середовище з антропогенних джерел, особливе місце посідають токсичні елементи. Вони можуть бути присутніми в рослинній продовольчій сировині й харчових продуктах. Внаслідок цього токсичні елементи потрапляють в продукти харчування людини і тварини, негативно впливаючи на їхнє здоров'я. Тому дослідження на вміст токсичних елементів дуже актуальне.
Застосування пестицидів, що дає величезний виробничий ефект, іноді негативно впливає на склад і властивості зерна та інших сільськогосподарських продуктів. Вміст залишкових кількостей пестицидів у зерні, що застосовуються при його вирощуванні, необхідно ретельно контролювати, адже навіть малі дози можуть призводити до тяжких порушень здоров’я людини і тварини.
Глюкозинолати – це хімічні сполуки сірки, які містяться в олійних культурах (зокрема, в ріпаку) та є доволі токсичними речовинами. Вони негативно впливають на внутрішні органи (серце, щитовидну залозу, органи травлення, нирки, печінку).