Як влаштований кадастр, навіщо потрібна система кадастрової нумерації та як працює на конкретному прикладі, які правила механізму підтримки земельних операцій – про це та багато іншого читайте у статті.
Система земельного кадастру передбачає перш за все облік конкретних елементарних земельних ділянок, які реально існують на місцевості. Наприклад, об’єктом земельного кадастру є ті земельні ділянки, які мають бути виділені в натурі для власників державних актів на землю, отриманих у процесі проведення приватизації землі, що належала колишнім колективним господарствам.
Кожна земельна ділянка повинна мати відповідні координати, межі та номер. У зв’язку з цим в Україні запроваджено єдину систему кадастрової нумерації земельних ділянок (ЄСКНЗД).
ЄСКНЗД забезпечує унікальність кадастрового номера кожної земельної ділянки впродовж усього періоду його існування. Вона також підтримує механізм формування земельних ділянок. Тут мається на увазі, наприклад, відокремлення частини чи злиття декількох земельних ділянок в одну тощо.
ЄСКНЗД зручна та гнучка з точки зору комп’ютерної реалізації, а також несе у собі додаткову інформацію відносно географічного місця розташування земельної ділянки в межах адміністративно-територіальної зони. Ця система є єдиною як для сільської місцевості, так і для населених пунктів на усій території України.
Кадастрові номери присвоюються усім земельним ділянкам, незалежно від того, у чиїй власності вони перебувають, знаходяться у орендному чи будь-якому іншому використанні. Ведення ЄСКНЗД покладено на державні та інші землевпорядні організації.
Структура кадастрового номера земельної ділянки є єдиною на усій території України і має відповідну ієрархічну структуру. Це можна проілюструвати на прикладі однієї із зареєстрованих у кадастровій книзі земельних ділянок у Київській області, що отримала номер 10 :10 :02 :01:118.
Для зручності у містах та селищах міського типу земельні ділянки можуть об’єднуватись у кадастрові квартали, а ті, у свою чергу, у кадастрові зони (для великих міст).
Для відображення розміщення і нумерації облікових кадастрових одиниць (земельних ділянок, кадастрових кварталів, зон) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці верхнього рівня (району, міста тощо) створюються індексні кадастрові карти (ІКК). Вони розробляються відповідними уповноваженими землевпорядними організаціями.
При приватизації земельних ділянок у процесі здійснення земельної реформи змінюються також межі землеволодінь та землекористувань. Одні земельні ділянки можуть приєднуватись до інших, частина земельної ділянки може виділятися і використовуватися окремо або ж приєднуватися до іншої земельної ділянки. З цією метою розроблено механізм підтримки операцій із земельними ділянками.
Цим механізмом передбачено таке:
Організаційно-структурна побудова автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (АСВДЗК) включає відповідні установи на національному, обласному, районному (міському) та місцевому рівнях.
На місцевому рівні ці роботи проводяться землевпорядниками сіл та селищ. До їхніх функцій належать збір вихідних даних, передача їх на районний рівень, а також надання послуг юридичним та фізичним особам.
На районному (міському) рівні ведення земельного кадастру організовують районні відділи земельних ресурсів, відділи та управління земельних ресурсів міст. Конкретні роботи проводяться земельно-кадастровими установами відповідного підпорядкування.
На регіональному рівні створено земельно-кадастровий центр Автономної Республіки Крим та обласні земельно-кадастрові центри, що підпорядковуються відповідно Державному Комітету Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру та обласним управлінням земельних ресурсів.
До компетенції обласних та республіканського Автономної республіки Крим земельно-кадастрових центрів належить:
На національному рівні, що забезпечується Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, створено Центр державного земельного кадастру. Основні його функції щодо АСВДЗК такі:
АСВДЗК побудована на збиранні, обробці і передачі відповідної кадастрової інформації. Першочерговою для цього є власна інформаційна база, проте використовуються картографічні матеріали не тільки із землевпорядних органів, а також із інших суміжних міністерств, відомств та органів місцевого самоврядування.
Урядом України було затверджено програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Держкомзем (тепер Держгеокадастр) своєю чергою розробив основні заходи щодо реалізації цієї програми. Серед них, зокрема, оснащення сучасними геодезичними приладами, GIS- та GPS системами відповідних установ, розробка єдиної системи класифікації і кодування інформації, розробка принципів сумісності системи автоматизації на різних рівнях управління земельними ресурсами, відповідна підготовка та перепідготовка кадрів і багато іншого.
У той же час багато уваги приділяють досвіду розвинених країн світу. З цією метою у свій час Міністерство юстиції України навіть підписало угоду із австрійським Урядом щодо реалізації в Україні спільного проєкту зі створення системи єдиного державного земельного реєстру, подібно до того як це робиться в Австрії. У цій країні система земельного реєстру є однією з найкращих у світі. Зокрема, у земельному реєстрі передбачено висвітлення повної інформації про правове та географічне положення, природні властивості ділянки, її родючість тощо.
Взагалі серед основних тенденцій вдосконалення системи земельного кадастру у світі, які варто врахувати й Україні, наразі такі:
І наостанок. За розрахунками вчених не менше 40% ВВП України створюється за рахунок використання земельних ресурсів. Ці цифри ще раз демонструють важливість управління землею як національним багатством країни. І хоча система реєстрації землі спрямована перш за все на забезпечення захисту прав індивідуальних землевласників, проте вона також є інструментом національної земельної політики і засобом підтримки економічного розвитку. Крім того, земельний кадастр як спосіб системи реєстрації землі та національної земельної політики також великою мірою визначає характер земельних відносин у суспільстві. Забезпечення функціонування усіх його складових частин дасть можливість гарантувати сталість землекористування. А це зрештою означає забезпечення прав суб’єктів земельних відносин на конкретні земельні ділянки, постійності їх господарського використання, територіальної (просторової), економічної та екологічної стійкості.
Виникли питання – пишіть на електронну пошту: info@apk.hlr.ua. Ми допоможемо!