Моніторинг ґрунтів та земель: для чого та як він здійснюється
Моніторинг ґрунтів та земель: для чого та як він здійснюється

Земля – чи не найбільше багатство будь-якої країни, яке, проте, потребує і неабиякого піклування та захисту. Останнім часом ґрунти нашої держави зазнали значної деградації в процесі їх використання, і пов’язано це не тільки із сільськогосподарським виробництвом. Виною тут і розвідка та видобування корисних  копалин; використання у війсковій галузі, будівництві; експлуатація ґрунтів у міському господарстві.  А серед наслідків –  підтоплення, затоплення, зсуви, провали, селі і багато інших неприємностей. Контролювати продуктивний шар ґрунтів більш ніж важливо: це завдання якраз і стоїть перед службою моніторингу ґрунтів, яка, на жаль, ще не сформована.  

Базові поняття

Моніторинг ґрунтів – це організація кількісної та якісної оцінки змін ґрунтів у часі, контролю за надходженням  та вмістом у ґрунтах усіх різновидів шкідливих речовин: важких металів, радіонуклідів, нітратів, залишків пестицидів, інших хімічних забруднювачів неорганічного й органічного походження.

Близьким до моніторингу  ґрунтів  є  моніторинг земель.  Під останнім згідно чинного Земельного кодексу України розуміють систему спостереження  за станом  земель, їхнім цільовим використанням  із метою своєчасного  виявлення змін та їх оцінки; відвернення та ліквідації наслідків негативних  процесів.

Відмінності між моніторингом ґрунтів і моніторингом земель

Моніторинг  земель  є  дещо ширшим поняттям,  ніж моніторинг ґрунтів, позаяк перший базується на другому.

При проведенні моніторингу земель оцінюють стан та зміни не тільки певних ґрунтових  відмін, а й певних земельних  ділянок  загалом, що включають більше ніж за одну ґрунтову відміну. Тобто спостереження проводяться за певними виробничими одиницями землеволодіння чи землекористування. Наприклад, за земельними паями, виділеними в натурі; полями та угіддями фермерських чи крупних агроформувань  приватного  типу; землями державної власності дослідних установ НААН України; землями під лісами; зайнятими залізницями, будівлями тощо.

Моніторинг ґрунтів логічно пов’язаний із земельним  кадастром. Адже він містить достовірні й необхідні дані щодо природно-господарського і правового перебування земель.

Згідно із Законом України «Про охорону земель» земля – це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами,  що органічно поєднані та функціонують разом із нею. Тож, як бачимо, поняття «земля» дещо об’ємніше, ніж поняття «ґрунт», що і відображає різницю між моніторингом ґрунтів і моніторингом земель. 

Завдання моніторингу ґрунтів 

Моніторинг земель, як і моніторинг ґрунтів, є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель та ґрунтів може бути національним, регіональним і локальним.

Основним завданням системи моніторингу ґрунтів є накопичення інформації з метою відображення загальної картини стану ґрунтового вкриття.

Особливо важливо здійснювати моніторинг ґрунтів, що зазнали меліоративного впливу – осушення та зрошення. Чисельні дослідження свідчать, що внаслідок меліорації часто відбуваються негативні зміни ґрунтового покриву. Ґрунти зазнають дії деградаційних процесів, таких як вторинне засолення  і осолонцювання, підтоплення, заболочення, дегуміфікація, біологічне згорання торфів, що призводить до формування смогів, шкідливих для здоров’я людей, тощо.

Значущою для контролю  стану ґрунтів  також є оцінка ефективної родючості ґрунтів. Тут головними є показники кількості  та якості  продукції, а також вміст токсичних  елементів у харчових продуктах.

Об’єкти моніторингу ґрунтів

Дуже важливою проблемою в організації моніторингу ґрунтів є вибір об’єктів, тобто ключових  ділянок,  де здійснюється контроль  періодичними вимірюваннями, відбором  зразків  ґрунтів  та  рослин  і їх  аналіз.  

У  якості об’єктів моніторингу  ґрунтів доцільно використовувати такі:

  • Основні типи,  підтипи,  роди,  види  та  різновидності ґрунтів  в межах однієї ґрунтової провінції
  • Еталонні об’єкти на ґрунтах  із сільськогосподарським їх використанням в умовах високої культури  землеробства
  • Параметри клімату: опади та їх розподіл впродовж року; температура повітря; кількість днів із сильними  вітрами; середня швидкість  вітру під час пилових  бур та їх тривалість  протягом року
  • Ґрунтотворні породи – їх стан та рівень  забруднення, що впливає  на ступінь забруднення в цілому всього ґрунту
  • Підґрунтові та підземні води

Зараз все частіше йдеться про загальний  моніторинг  біосфери, фауни, флори та людини. Такий моніторинг означає поєднання моніторингу ґрунтів  з моніторингом  інших об’єктів навколишнього середовища. Він спрямований на контроль біосфери в цілому, щоб не допустити  негативного розвитку всіх її компонентів,  створити оптимальні  умови для існування всього живого на планеті і в тому числі – екологічно-безпечні умови життєдіяльності людини.

Ключову роль у цьому відіграє проблема моніторингу ґрунтів: вони все частіше розглядаються як найважливіший компонент біосфери.

Ким та як проводиться моніторинг ґрунтів

Згідно із Положенням про державну  систему  моніторингу  довкілля,  затвердженого  Урядом  України  ще в 1998 році, обов’язки  щодо ведення  моніторингу ґрунтів покладено  на різні Міністерства і відомства:

  • Інститут охорони грунтів, що діє при Міністерстві аграрної політики та продовольства України
  • Державну агенцію лісових ресурсів України
  • Державну агенцію водних ресурсів України
  • Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру
  • Міністерство екології і природних ресурсів України та державний виконавчий орган з питань надзвичайних ситуацій 

Система моніторингу земель в Україні

Наразі система моніторингу в Україні все ще формується. Але деякі елементи моніторингу ґрунтів мали місце і раніше:

  • Так, службами хімізації проведено 4 тури агрохімічних обстежень ґрунтів України: виявлено зменшення вмісту гумусу, зміну актуальної та обмінної кислотності
  • Проводилися гідромеліоративні експедиції водногосподарської галузі
  • Контролем стану ґрунтів України займалися також деякі установи Національної академії наук України, що дає змогу використати результати цих досліджень для з’ясування змін стану та структури земельних угідь та ґрунтового покриву, поширення ерозійних процесів та рівень екологічної стійкості ландшафтів 

Останнім  часом робиться немало кроків  щодо формування сучасної системи монтіторингу земель в нашій державі. Очевидно,  що така система має бути створена на базі існуючих установ і організацій, що мають відношення до моніторингу  ґрунтів, оскільки для організації цього завдання потрібні значні кошти. Ця система повинна бути єдиною, уніфікованою для усієї країни, мати чіткі ієрархічні  рівні, взаємозв’язану і добре скоординовану систему управління та виконання.

На шляху реалізації завдання впровадження такої системи є й проблеми, зокрема:

  • Неповнота і застарілість даних, різноманітність методик, за якими визначаються показники складу та властивостей ґрунтів, та незведеність  в одне ціле отриманих  даних. 

У минулому (та й тепер) досліджували ґрунти різні організації, проте всі вони вивчали тільки ті показники ґрунтів, які їх цікавили.  Тобто підхід був вузьковідомчий. Наприклад, Державний комітет (тепер Державна агенція) водного господарства України більше цікавився водними  властивостями ґрунтів  і меншою  мірою вторинним засоленням, осолонцюванням, дегуміфікацією та агрофізичною деградацією ґрунтів. А при визначенні вмісту гумусу різні організації використовували різні методи. До того ж, відбір зразків  кожна організація проводила  у різних місцях та в неоднакові  терміни. Не бралася до уваги значна сезонна динаміка  вмісту органічної  речовини  в ґрунтах  тощо.

  • Неузгодженість методик і системи моніторингу ґрунтів  з прийнятими в країнах Європейського Союзу і країнах-партнерах цього міжнародного співтовариства.
  • Все ще відсутній безпосередній моніторинг динаміки ґрунтотворних процесів  у часі, а контроль  здійснюється опосередковано,  наприклад,  інтесивність  ерозії  прогнозується, виходячи   з  безпосередніх   метеорологічних даних, хоча методика цих спостережень на метеостанціях не відповідає вимогам ґрунтозахисного моніторингу.
  • Часто в зарубіжних країнах (наприклад, США)  оцінку інтенсивності  ерозійних процесів здійснюють, використовуючи інші опосередковані дані, як структуру   земельних   угідь  та  посівних   площ,  так  і  за  універсальним рівнянням ерозії в умовах впровадження тих чи інших ґрунтозахисних заходів.  Але такі  показники можуть  бути  недостатньо  точними.  Необхідні прямі спостереження. Особливо  це актуально у зв’язку з тим, що відповідно  до ерозійних  втрат  дрібнозему  і інтенсивності  ерозійних  процесів  фермер   може  у  майбутньому   обкладатися  податками.   Потрібні подібні дані для практичного їх використання з економічною і фінансовою метою.

Моніторинг ґрунтів: найближчі перспективи

Моніторинг ґрунтів  – складний,  багатоетапний  процес. Він спрямований на систематичне  отримання об’єктивної всебічної інформації  про стан земельних ресурсів  із метою упорядкування земельних  відносин,  визначення ціни на землю та підбір відповідних  заходів регулювання стану земель.

Згідно з концепцією, затвердженою Державним  комітетом України по земельних ресурсах (тепер це Держгеокадастр України), впровадження моніторингу  буде здійснюватись поетапно. Його буде розпочато на землях, що знаходяться у так званому кризовому  стані.

Для проведення цих робіт необхідно виявити кризові  зони, їх типи, створити  спеціальні полігони  і організувати систематичні  дослідження з метою оцінки напрямків  подальшого  розвитку  земель, призупинення або усунення  негативних явищ у розвитку  земельних  ресурсів.

Виникли питання – пишіть на електронну пошту: info@apk.hlr.ua. Ми допоможемо!

Оцініть, будь ласка, корисність матеріалу для Вас
34.24%
Корисно 2 Не корисно 0
Поділіться статтею з колегами
Коментарі ()
додати коментар
Вас також може зацікавити