Земельне питання – наразі одне з головних на порядку денному для аграріїв. Не менш актуальне й розуміння тонкощів законодавчого регулювання цієї, нерозривно пов‘язаної з агробізнесом, сфери – тож до Вашої уваги невеликий екскурс в базові поняття, термінологію і особливості функціонування земельного кадастру в Україні.
Земля – національне багатство українського народу. Саме завдяки землі є можливість забезпечувати людину продуктами харчування, сировиною для промисловості тощо. І саме земельні ресурси створюють умови функціонування всіх галузей, що забезпечують життєдіяльність людини, формування довкілля, екосистем та функціонування біосфери загалом.
Згідно із Земельним кодексом України до земель України належать усі землі в межах її території, у томі числі острови і землі, зайняті водними об’єктами. За цільовим призначенням землі поділяються на категорії:
Значення земельних ресурсів неоднакове у різних галузях народного господарства. У будівельній чи транспортній галузях земельні ресурси розглядаються з просторової точки зору, як місце для розміщення об’єктів. Для добування корисних копалин важливим є залягання родовищ, сільськогосподарська ж цінність полягає у родючості ґрунтового покриву.
Найближчим часом у зв’язку зі світовою глобалізацією та необхідністю забезпечення сталого розвитку суспільство буде змушене вирішувати проблему необхідності досягнення більш вищого рівня споживання при зменшенні витрат ресурсів і необхідності подолання бідності (це, зокрема, констатували на Конференціях ООН зі сталого розвитку у 1992 та 2002 рр.). Звідси випливає потреба вирішення проблеми раціонального використання природних, і у тому числі земельних, ресурсів.
У цьому аспекті дуже важливим є процес здійснення аграрної реформи в Україні. Її, зокрема, необхідно проводити таким чином, щоб не створювати умов для погіршення стану земельних ресурсів. Адже, з одного боку, земля може прискорювати соціально-економічний розвиток і створювати багатство, за умови, що права на неї мають статус товару. З іншого боку, у зв’язку з тенденціями нещадного виснаження земельних ресурсів для задоволення особистих інтересів обмеженої кількості землевласників та землекористувачів виникає нагальна потреба державного регулювання використання земельних ресурсів, у тому числі необхідність в обмеженні права приватної власності на землю.
Держава управляє земельними ресурсами через різноманітні механізми, одним з яких є земельний кадастр.
Згідно з новим земельним кодексом України (стаття 193) Державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Складовими частинами Державного земельного кадастру згідно із Земельним кодексом є:
Кадастрове зонування включає встановлення:
Кадастрові зйомки – це комплекс робіт, що проводять для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Ці зйомки включають:
Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка родючості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.
Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, які характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.
Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.
Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно- правових угод щодо земельних ділянок.
Державна реєстрація земельних ділянок згідно зі статтею 202 Земельного Кодексу здійснюється у складі державного реєстру земель.
Державний реєстр земель складається із двох частин:
Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. Тут також беруть до уваги відомості, що характеризують земельні угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на родючість, ступінь забруднення ґрунтів.
Згідно зі статтею 204 Земельного кодексу Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок його ведення встановлюється законом.
У зв’язку із проведенням аграрної реформи в Україні потреба у земельному кадастрі і його реформуванні стоїть особливо гостро. Це пов’язано зі збільшенням кількості власників земельних ділянок, потребами у розмежуванні власності на землю, в акумулюванні і витраті коштів, що надходять від земельного податку, орендної плати, продажу земельних ділянок та інших угод із землею; і, звісно ж, загостренням питань використання і охорони земельних ресурсів.
Як саме влаштована система державного кадастру, читайте в нашій наступній статті «Система земельного кадастру в Україні».
Виникли питання – пишіть на електронну пошту: info@apk.hlr.ua. Ми допоможемо!